Досвід роботи

Формування національно свідомої особистості, здатної до захисту Вітчизни, засобами військово-патріотичного виховання

Патріотичне виховання – це сфера духовного

життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить,

до чого прагне, що любить і ненавидить

людина, яка формується.

В.О.Сухомлинський

Питання виховання свідомого громадянина, патріота своєї батьківщини, у будь-які часи залишається актуальним, оскільки стабільність та могутність будь-якої країни багато в чому залежить від патріотизму громадян, їх готовності самовіддано служити  її інтересам.

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Військово-патріотичне виховання здійснюється за такими напрямами:

ü державний – базується на забезпеченні державою системи військово-патріотичного виховання;

ü соціальний – ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;

ü військовий – передбачає вивчення військової історії України, переможних битв українського війська, основних зразків техніки й озброєння Збройних Сил України;

ü  психолого-педагогічний – ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, їх урахуванні у процесі підготовки юнаків до військової служби;

ü правовий – передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури.

Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин.

Завданнями військово-патріотичного виховання молоді є:

·  формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей;

·   виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції та інших законів України;

·   формування прагнення до оволодіння військовими знаннями;

·  підвищення престижу військової служби, військова професійна орієнтація молоді та проходження військової служби за контрактом;

·   створення системи військово-патріотичного виховання.

Однією з основних форм військово-патріотичного виховання є військово-шефська робота, яка полягає у встановленні та підтриманні зв'язків військових частин, вищих військових навчальних закладів з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, трудовими колективами з метою проведення спільних заходів з військово-патріотичного виховання молоді, виховання у неї громадянських почуттів та якостей.

Формами військово-шефської роботи є:

·  організація днів відвідування військових частин з нагоди державних та військових професійних свят, днів частин, днів складання військової присяги;

·  запрошення представників підшефних колективів як спостерігачів під час проведення тактичних навчань, організація тематичних вечорів, зустрічей з особовим складом військових частин, сім'ями військовослужбовців;

·  залучення молоді до участі в упорядкуванні меморіальних комплексів, пам'ятників, братських могил, інших поховань захисників Вітчизни;

· надання допомоги місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у створенні навчально-матеріальної бази навчальних закладів, необхідної для проведення допризовної підготовки;

·   організація змагань з військово-прикладних видів спорту;

·   проведення стрільб з автомата (малокаліберної та пневматичної гвинтівки) бойовими патронами.

Зокрема в Україні за час її незалежності на засадах певних ідеалів, переконань, історичних звичаїв, традицій склалася своя система виховання. Важливе місце в ній належить школі – основній ланці виховання свідомих, високоморальних громадян Української держави, де формується національна свідомість підростаючого покоління, його громадянська зрілість, соціальна відповідальність за долю Батьківщини.

Це й обумовило вибір теми даного досвіду: «Формування національно свідомої особистості, здатної до захисту Вітчизни, засобами військово-патріотичного виховання».

Чому, на мій погляд, ця тема важлива і у чому полягає її актуальність?

По-перше, навчати учнів бути готовим до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України. Тому, на мене, як учителя предмета «Захист Вітчизни» покладена велика відповідальність організувати навчальний процес таким чином, щоб допризовник володів певними вміннями, якостями, ключовими компетенціями.

Під час вивчення предмета «Захист Вітчизни» використовую матеріали про життя воїнів у мирний час, про героїчне минуле українського народу, його Збройних Сил.

Під час проведення уроку намагаюсь поєднувати словесні методи навчання, наочного сприймання та практичні методи виконання вправ. Правильне поєднання цих методів сприяє формуванню в учнів повнішого уявлення про рухову дію.

Так вивчення присяги дає змогу розкрити важливі вимоги до морально-бойових якостей воїнів, а польові заняття служать перевіркою практичних навичок й дозволяють учням об’єктивно оцінити свою підготовку до захисту Вітчизни.

У педагогічній діяльності застосовую інноваційні підходи до реалізації змісту та методики викладання предмета "Захист Вітчизни", проводжу нестандартні уроки:

Ø урок-бесіда «Уникнення ураження мінами та вибухонебезпечними предметами»;

Ø майстер-клас «Надання першої медичної допомоги»;

Ø інтелектуальний тир;

Ø комп'ютер як екранно-звуковий засіб навчання;

Ø презентація, мультимедійний показ.

Вважаю ефективними на уроці наступні методи роботи:

Ø переконання – формування впевненості в суспільній корисності діяльності з   підготовки до захисту Вітчизни;

Ø  стимулювання – реалізується в різноманітних формах заохочення та змагання;

Ø  особистий приклад – діяльність вихователя, який має бути взірцем для молоді, має  забезпечувати педагогічні вимоги, вміє давати доручення і перевіряти його   виконання;

Ø самопідготовка – процес активного формування і самовдосконалення молодої людини, виховання почуття патріотизму, яке реалізується шляхом самозобов'язання, самостійного навчання та самоконтролю.

Головним компонентом у структурі навчальної діяльності з предмета «Захист Вітчизни», на мою думку, є мотивація. Памʼятаю, що учні позитивно ставляться до тієї людини, спілкування і взаємодія з якою виникає в них позитивні емоції, готовність до співпраці. Кожен урок, ретельно продумую, підшукую цікаву інформацію. Праця з учнями приносить задоволення, зʼявляються нові ідеї, нові підходи, форми роботи.

Велику роль у формуванні особистості, здатної до захисту Вітчизни, відіграє нещодавно створений кабінет «Захисту Вітчизни», тут же знаходиться куточок памʼяті загиблим воїнам землякам.

Пишаюся тим, що учні нашої школи є другий рік поспіль переможцями районної Спартакіади на Кубок Героїв АТО, є призерами всеукраїнської військово-патріотичної гри Сокіл «Джура» та «Петлюрівський вишкіл».

Звичайно, у процесі навчання виникають певні труднощі. Подолання їх вбачаю у системності навчально-виховного процесу та активній співпраці вчителя та учнів.

Таким чином, військово-патріотичне виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах є важливою передумовою формування національно свідомої особистості, здатної до захисту Вітчизни. Зазначу, що впровадження інноваційних форм роботи, розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури в навчальних закладах дає змогу підвищити ефективність навчального процесу, зацікавити молодь у позаурочний час. Безумовно, належна увага до національно – патріотичного виховання в позаурочний час є передумовою формування у підростаючого покоління національної свідомості, готовності до виконання громадянських та конституційних обов’язків.

Опис власного досвіду